Радимо батькам
АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ
Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.
В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.
Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.
Д — долучайтесь до дитячих ігор.
Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини — на все свій час.
Є — єдність поглядів, оцінок у батьків.
Ж — життя дитини не має обмежуватися гаджетами.
І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.
К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.
Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.
М — мистецтво — це не лише телебачення та Інтернет.
Н — не кажіть дитині: «Неможна!», — просто поясніть чому.
О — обговорюйте з дитиною те, що її цікавить, хвилює.
П — поважайте думки дитини.
Р — радійте та сумуйте разом із дитиною.
С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.
Т — творчий потенціал дитини розвивайте.
У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.
Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими
барвами.
X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.
Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і
про їхні захоплення, тощо.
Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте
її за дитину.
Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.
Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.
Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.
Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною,
правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих якостей.
Десять заповідей для мами і тата
· Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
· Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
· Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
· Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
· Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
· Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
· Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
· Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
· Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
· Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
СКАРБНИЧКА
ПОРАД ДЛЯ БАТЬКІВ
“Всебічний
розвиток правильного мовлення”
Мабуть кожну родину, де росте малюк непокоїть
питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в
цілому, та мовленнєвий розвиток зокрема. Розвиток мовлення дитини починається
від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все
те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має
велике значення для всього її подальшого життя. Мовленню необхідно вчити, перш
за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна чути правильне, чітке
мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на одній, на рідній
мові. Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух дитини в
ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.
Третій рік життя.
Між 2 та 3 роками активно формується фразове
мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці
починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові
закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники
(на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини
іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії.
Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно
наслідує однолітків та грає в колективні ігри.
Четвертий рік життя.
Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку.
Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто
розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і
т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними
реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення
“Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша
дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка.
Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при
вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий
склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині
слова.
П’ятий рік життя.
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В
своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина
продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток
граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки:
не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує
між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з
приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих
малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці
покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц),
починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх
один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці
діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба –
“либа”, пиріг – “пиліг”).
Шостий рік життя.
До кінця шостого року життя активний словник дитини
складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та
точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують
казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення –
монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення
(Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини
з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони
зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та
антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В
мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа,
заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває
різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє
їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно
вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть
відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної
вимови.
Як підготувати дитину до виступу, щоб від свята отримати радість
Зовнішній вигляд
Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).
Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без
гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.
Взуття: чешки - це зручне взуття для виконання музично-ритмічних рухів. Щоб
переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм,
дати можливість дитині в ньому походити вдома.
Розучування ролі
При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові
можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).
Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб
дитина почувала себе впевнено допоможіть їй передати характер ролі за допомогою
інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити
себе артистом, який виступає на сцені, потренуйтеся перед дзеркалом.
При потребі отримайте консультацію вихователя, музичного керівника,
психолога.
Присутність батьків
Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї. Якщо у вас немає
можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть
причину.
Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з
площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.
Непотрібно відвертати увагу дитини розмовами і вигуками з місця.
Під час свята батькам не бажано переходити з одного місця на друге,
вставати зі свого місця.
Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас відмовляється від виступу або
розплакалась, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли на свято
старшої дитини з маленькою дитиною - спробуйте у доброзичливій формі заспокоїти
дитину (бажано за межами музичної зали). Зберігайте тишу. Будьте чемні і з
повагою ставтеся до виступів інших дітей та до уваги глядачів.
Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в
вашій любові в будь-яку хвилину.
Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад,
ваша поведінка та душевна доброта.
Перегляд свята
ü
Приходьте
за 10-15 хвилин до початку свята.
ü
Зніміть
верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.
ü
До
зали заходьте після запрошення.
ü
Вимкніть
мобільний телефон.
ü
Не
коментуйте виступи дітей під час свята.
ü
Не
відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це
може мати небажані наслідки.
Підтримуйте виступ дітей оплесками.
Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитину, попередивши
вихователя і зробивши запис у «Зошиті тимчасової відсутності дитини».
В випадку не виконання вищезгаданих умов чи іншої неадекватної поведінки з
боку батьків музичний керівник та адміністрація дитячого садка залишає за собою
право не запрошувати батьків на свята. Пам’ятайте, невиконання цих елементарних
правил відволікає дітей, заважає їм відчути себе головними учасниками дійств.
Поради щодо виховання у
дітей почуття
власної гідності і відповідальності за свою
безпеку:
- Використайте будь-яку можливість,
щоб висловити дитині свою любов.
- Оцінюйте кожну самостійну справу
дитини позитивно.
- Намагайтеся помітити і похвалити
дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.
- Пам’ятайте, що при частому зверненні
до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.
- Намагайтесь навчити дитину, як
виправити неправильний вчинок.
- Висловлюйте своє ставлення до
неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні
дитини діяти правильно.
- Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і
співробітництва.
- Залучайте дитину в процес прийняття
рішень.
- Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок
правильної поведінки.
- Намагайтеся уникати порожніх погроз.
Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її
цінності.
- Рахуйтеся з думкою дитини.
Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть
обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте
дитину до вирішення будь-яких ситуацій.
- Не допускайте рукоприкладства,
криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей
негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.
- Намагайтесь виражати перевагу
одному із дітей.
Консультація для батьків на тему:
«Роль батьків у вихованні дитини»
Не
всі сім’ї повного мірою реалізують усі можливості впливу на дитину. Причини
можуть бути різні: одні сім’ї не хочуть виховувати дитину, інші - не вміють
цього робити, є й такі, що розуміють, для чого це потрібно робити, однак не
роблять. В усіх випадках сім’ї потрібна кваліфікована допомога дошкільного
закладу.
Нині необхідність дошкільного виховання
не викликає жодних сумнівів. Упродовж останніх років до дошкільних закладів
висунуто високі вимоги.
Багато років поспіль наша держава
всіляко підкреслювала соціальну функцію дошкільного виховання - звільнення
жінки-матері для участі в суспільному виробництві.
При оцінюванні роботи дошкільного
закладу як важливий показник фігурують відомості про захворювання дітей,
кількість пропущених ними днів (отже, вимушеної непрацездатності матері).
Зростання впливу освіти, що
спостерігається в багатьох країнах світу, зокрема й у нашій країні, змінило
ставлення до дитячих садків. На перше місце виходять педагогічні функції
дошкільного закладу: як виховують, чого навчають, наскільки успішно готують до
школи.
Щоб ефективно виконувати педагогічні
функції, дошкільний заклад має переглянути зміст і поліпшити якість освітньої
роботи з дітьми, посилити вплив на кожну дитину. Це зумовлює потребу
дошкільного закладу вбачати в сім’ї союзника, однодумця щодо виховання дитини.
Слід зауважити, що педагоги дошкільних
закладів не завжди усвідомлюють можливість і необхідність співробітництва з
сім’єю. Молоді спеціалісти нерідко вважають, що їх навчили, як розуміти дитину,
як її вчити, виховувати і недооцінюють ролі батьків, що не важливо, коли батьки
виховують не зовсім правильно і бачать дитину набагато менше часу, ніж
вихователь у садочку.
Часто так і батьки думають, що знають
свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а отже, і виховують самі, а в
дитячому садку дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого, і цього
досить.
Таким чином, є дві сили, дуже близькі
дитині дошкільного віку - батьки й педагоги, які намагаються виховувати
автономно, незалежно одна від одної, що не сприяє ефективному вихованню.
У вихованні маленької дитини є чимало
заходів, метою яких є формування позитивних звичок, навичок поведінки,
раціональних способів діяльності.Усе це можливо, якщо дорослі домовлятимуться
про єдність вимог, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому
садку й родинному колі.
Слід також ураховувати, для вирішення
яких завдань виховання може бути сильнішим дитячий садок чи сім’я, і
відповідно, який тягар має взяти на себе інша сторона. Наприклад, в емоційному,
статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім’ї значно
більші, ніж можливості дитячого садка. Однак дитячий садок кваліфіковано
здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей тощо.
Отже, в основу взаємодії сучасного
дошкільного закладу та сім’ї має бути покладено співробітництво.Повноцінним
може бути тільки те виховання, яке починається від колиски. Дошкільне
виховання, що починається з родинного, а далі доповнюється суспільним є
вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її
соціалізації.
Саме в родинному вихованні в дошкільні
роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності,
ініціативності, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності,
байдужості, нігілізму, індиферентності
.Родинне виховання і виховання в
дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоч у програмах
дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності
взаємозв’язку дитячого садка і сім’ї. Насправді це були дві системи, які зрідка
взаємодіяли.
У сім’ї зміст, методи, фор,ли виховання
дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання
має довільний характер, здійснюється без чіткої системи, фрагментарно і доволі
стихійно.За таких умов загальний розвиток і ступінь вихованості дітей дуже
різний. В одних сім’ях малята ростуть добрими, привітними, довірливими,
активними, виявляють інтерес до гри, книжок, мистецтва, в інших - батьки не
дуже дбають про загальний розвиток дитини, але велику увагу приділяють її
дисциплінованості, слухняності. Є сім’ї, де вихованню дитини не надають
значення взагалі.
Дитячий дошкільний заклад - обов’язкова
ланка загальної системи освіти. Процес виховання і навчання у ньому здійснюється
відповідно до програми, укладеної фахівцями (фізіологами, психологами,
лікарями, педагогами, методистами) й ухваленої Міністерством освіти і науки
України.Програма набуває чинності державного документа.
За твердженнями спеціалістів, у
дошкільних закладах достатньо розвинені й виховані діти ті, в родинах яких з
особливою увагою ставляться до виховання. Найбільше труднощів викликають у
вихователя діти, батьки яких не приділяють належної уваги їх вихованню.
Отже, навіть обов’язкова програма з
чітко організованим процесом виховання не позбавляє дошкільного закладу
залежності від родини: якщо батьки дбають про дитину, то й дитячий садок сприяє
її збагаченню, розвитку; якщо сім’я не займається вихованням чи створює для
дитини важкі умови, то дитячий садок не завжди в змозі допомогти.
Упродовж тривалого часу склалось так, що
дитячий садок, підпорядковуючись лише адміністративним органам, був незалежним
від сім’ї. Від неї майже не залежало, в який садок потрапить дитина, які вимоги
висуватимуться до неї, який розпорядок закладу, кваліфікація вихователів тощо.
Нині ситуація змінюється, відкриваються
дитячі садки, які більше зважають на потреби сім’ї і щодо встановлення
розпорядку, і щодо змісту роботи. Сім’я має можливість вибирати дитячий садок і
вихователя, розраховуючи на співпрацю у вихованні дитини.
Психологи і педагоги наголошують:
1. Особливістю сімейного виховання є
його виразний емоційний характер, що ґрунтується на родинних почуттях,
виявляється у глибокій любові до дітей, та взаємних почуттях дітей і батьків.
У вихованні дітей раннього і дошкільного
віку вирішальне значення мають родинні емоційні зв’язки, насамперед матері і
дитини, оскільки коло людей, з якими спілкується дитина, доволі обмежене,
навіть якщо дитина відвідує дошкільний заклад.
2. Основною умовою розвитку особистості
є включення дитини в стосунки і спілкування з людьми.
У концепції дошкільного виховання в
Україні подано такі тези про взаємодію сім’ї і дошкільної установи:
- сім’я і дитячий садок у хронологічному
порядку пов’язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати
безпосередність навчання і виховання дітей .У дослідженнях деяких педагогів
стверджується, що у практиці суспільного і сімейного виховання переважає
принцип не наступності, а паралелізму, тобто сім’я вирішує свої завдання, а
дошкільний заклад - свої. За таких умов освітня підготовка дітей не матиме
відчутних результатів;
- сім’я - це найприродніша школа
соціалізації дитини в суспільстві. Через сім’ю дитина набуває різного досвіду.
Концепція спрямовує на те, щоб мета і зміст суспільного виховання не
відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;
- адаптаційний період «дитина - сім’я -
дитячий садок» розширити на більш тривалий час;
- головна мета дошкільного виховання -
всебічне виховання дитини, що охоплює розвиток естетичних, розумових,
моральних, мовних здібностей малюка.
Практика свідчить, що українське
дошкілля загалом, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до
навчання у школі.
Таким чином, формулюємо висновок, що на
сучасному етапі розвитку суспільства дошкільний заклад і сім’я мають працювати
в умовах співробітництва, і дитячий садок повинен бути ініціатором таких змін,
оскільки цього вимагає час. Тож перед дошкільною установою сьогодні поставлено
низку завдань:
1) зміна соціальної орієнтації на
основного замовника дитячого садка, якому дошкільний заклад має бути
підзвітний;
2) усвідомлення вихователями дошкільних
закладів того, що дітей їм довіряє сім’я, отже, потрібно зберегти здоров’я
дитини і забезпечити належні умови для її розвитку;
3) приймаючи дитину до групи, вихователь
має докладно ознайомитися зі змістом, характером і напрямами виховання в сім’ї,
щоб забезпечити адекватні умови для тісного контакту педагога з вихованцем,
педагога з батьками.
4) У сім’ї формується характер дитини, її
особистісні риси, зокрема закладаються основи національної свідомості,
відбувається становлення особистості загалом. В.Сухомлинський зауважував, що
«...сім’я - це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї
шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини -
культурної особистості.
Консультація для батьків на тему:
«Здоров’я дитини – багатство країни»
З
приходом холодів весь процес життєдіяльності начебто сповільнюється: важче
вставати вранці, у вихідні хочеться поніжитися в ліжку, немає бажання йти на
тренування, хочеться побути вдома.
Так ми реагуємо на зміну погоду. Ще
гостріше реагують на це наші діти. І ви, напевно не раз помічали, як разом з
погодою за вікном псується і настрій малюка: він стає примхливим, плаксивим,
погано їсть, з'являються проблеми зі здоров'ям, такі як нежить, кашель і
додатково до всього неспокійний сон.
Все це можна пояснити впливом таких
атмосферних факторів, як тиск, вологість і температура. Дитячий організм ще
досить слабкий, імунітет його тільки починає набирати силу, і тому у них менше
можливості пристосовуватися до зміни погодних факторів.
Поступово в міру дорослішання
адаптаційні здібності дитини виростають, він вже більше стійкопереносить і
простудні захворювання, і просто перепади температури за вікном. Отже, якщо
ваша дитина здорова, але метеочутлива, тоді обов'язково стежите за його режимом
дня. Укладайте спати в один і той же час, як у нічний так і в денний. Якщо
нічний сон неспокійний, то можна дати малюкові настоянку пустирника (близько 20
крапель).
Перед сном настройте його на спокійний
лад, почитавши улюблену книгу, зібравши нескладний пазл, або просто поговоріть
з ним. Постарайтеся, щоб дитина перед сном не бігав, і не усаджуйте його за
перегляд чергового мультика. Він не принесе користі і буде як подразник для
нестійкої та слабкої нервової системи.
Спокійний нічний сон дасть малюкові
гарний настрій на весь наступний день і навіть вплине на глибину денного сну.
Протягом дня стежте за активністю вашого малюка. Чергуйте активні ігри зі
спокійними заняттями.
Нехай малюк не тільки бігає і грає у
войнушки, нехай він займеться малюванням, ліпленням, тобто такими заняттями,
які розвивати дрібну моторику і дуже впливають на подальший розумовий розвиток.
Дуже важливі прогулянки на свіжому повітрі.
Гуляти треба не менше двох разів на день
і бажано, щоб прогулянки були досить тривалими. Це допоможе подолати
метеочутливість, а також подарує хороший сон. Так що одягайтеся тепло, але по
погоді, і сміливо йдіть гуляти по місту. Дуже добре, якщо дитина з дитинства
привчений до гімнастики і водних процедур.
Обов'язково запишіть ваше чадо в басейн
і разом з ним від душі похлюпатися у воді. Вода знімає м'язову напругу,
покращує загальне самопочуття і дає відчуття розслаблення і радості, що стане в
нагоді не тільки малюкові, але і вам самим.
Якщо настрій малюка все-таки залишає
бажати кращого, він вередує, то побалуйте його, купіть йому шоколад. Його
користь очевидна, і з цим погоджуються багато лікарів, починаючи від
стоматологів, закінчуючи лікарями-імунологами.
Помірне (але не надмірне) його
споживання підвищує рівень гормону щастя в крові. І якщо немає алергії, то
пригощайте ним свого малюка. А він обов'язково віддячить вам своєю посмішкою і
відмінним настроєм.
Щоб дитина не підхопила вірус , обов'язково
стежите за вакцинацією і ставте щеплення. Це необхідно, якщо дитина ходить у
дитячий садок, а й також важливо, якщо він не відвідує його і проводить час
вдома з мамою або нянею.
Якщо дитина перебуває вдома, то частіше
провітрюйте приміщення, щоб повітря довго не застоювався, це може стати дуже
хорошою розсадою для вірусів.
Повітря у квартирі було б непогано
зволожувати. Добре, якщо в кімнаті є акваріум, адже це природний зволожувач,
але якщо такого ще немає, можна використовувати і зовсім "домашні"
методи: розвісити вологі рушники або скористатися пульверизатором для квітів і
поприскать їм у повітря.
Зараз у наших аптеках достатньо широкий
спектр спреїв для зволоження слизової носа. Дуже популярні засоби на основі
цілющої морської води.
Морська вода в них стерилізована і
сприяє підтримці нормального рівня зволоженості носової порожнини, а додаткові
мікроелементи підвищують стійкість внутрішнього середовища до хвороботворних
бактерій. Результат - слизові носа не пересушені і не роздратовані пилом, що
допомагає відбити атаки вірусів. З такою ж метою можна полоскати горло і
дитини.
І останнє, на що треба звернути увагу -
це харчування. Тут правила будуть прості як ніколи - побільше фруктів, овочів,
корисних каш, достатню кількість рідини. Для профілактики простудних
захворювань скористайтесь сиропом шипшини, його смак сподобається дитині, і
тому чергове прийняття ліки не буде супроводжуватися капризами й істериками.
І головне, пам'ятайте, що маля дуже
часто буває барометром вашого здоров'я і настрою, тому постарайтеся створити в
сім'ї доброзичливу обстановку і не забудьте подбати про власне самопочуття.
Тепер ви знаєте, як зберегти здоров'я дитини, поради для батьків вам допоможуть
у будь-якій ситуації!
Консультація для батьків
«Один вдома»
За допомогою конкретних життєвих
прикладів та знайомих казок розкрити дітям деякі основні положення Конвенції
про права дитини. Вчити дітей аналізувати ситуації казкових героїв, що до прав
дитини на життя, турботу батьків та держави, захист від експлуатації та безпеки
життя. Звернути увагу батьків на те, що не слід довіряти догляд за малою
дитиною не знайомим людям, краще за все відвести дитину до бабусі, дідуся або в
дитячий садок.
Коли
дитина сама вдома вона повинна запам’ятати таке правило, що коли стукає не
знайома людина, то не можна їй відкривати двері потрібно одразу повідомити
батьків або родичів але в жодному разі не можна відкривати дверей. Слід
прочитати дитині казку про «Котика і півника», та показати на прикладі півника,
що буває коли відкриваєш не знайомцям двері.
Закріпити також правило безпеки, що не
можна розмовляти з не знайоми людьми, та не можна нікуди йти з чужими людьми,
також розповісти дітям, що не можна брати цукерки, їжу, та іграшки від чужих
людей. Гратися потрібно біля свого будинку і не відходити від нього далеко.
Коли дитина лишається вдома сама
потрібно приділити велику увагу дрібним речам які є вдома (ґудзикам, намисту
тощо). Дати дітям поняття для чого використовуються всі ці речі. Також батькам
необхідно заховати всі ріжучі та колючі предмети, що дитина не могла
поранитись. Дати дітям поняття про ліки які знаходяться в аптечці. Також
розповісти дітям про електричні прилади, та пояснити, що коли дорослих не має
вдома не можна чіпати електоприлади, та не можна сувати пальці або інші
предмети до розетки.
Нагадати батькам, що на дворі вже зима і
ми повинні готувати дитину до безпечних зимових розваг. Ознайомити дітей з
правилами безпечної поведінки під час зимових розваг (не ходити під дахом
будинку, не збивати бурульки, дотримуватися правил катання на льодових
доріжках, ковзанах, санчатах, лижах).
Запропонувати батькам провести дослід зі
снігом (розтопити сніг). І переконати дітей, що він брудний та холодний, і може
викликати різні хвороби. Розповісти про те, що сніг не можна куштувати.
Також обов’язково ознайомити дітей з
безпечними та не безпечними вулицями та дорогами.
Познайомити з дорожніми знаками,
світлофором. Пояснити дітям, що по проїзній частині ходити не можна, можна
ходити тільки по тротуару також те, що дорогу треба переходити тільки разом з
доросли і тримати його за руку, і ні в якому випадку не можна бігати по
проїзній частині.
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ
«РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ
ЛІТЕРАТУРИ»
Художня література – невичерпне джерело
мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини
дошкільного віку.
Для маленької дитини художня література
й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи
за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації,
дитина м намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку
чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як
вони радіють, сумують, як дивуються.
Слухаючи літературні твори, дитина
вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з
різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої
почуття.
Твори художньої літератури розширюють
кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно
минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей
вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не
ображати новачків.
Художня література та дитяча книжка є
потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови,
збагачення словника дитини, розвитку зв’язного мовлення.
Художня література і усна народна
творчість –важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та
усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній
педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління.
Виховна та художня цінність цього виду
мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу,
насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є
найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть
наслідувати.
Живодайним джерелом розвитку художньої
літератури є усна народна творчість.
Використання малих фольклорних форм є
ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з
дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове
й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.
Серед фольклорних жанрів чільне місце
посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності
дітей, ігор-драматизацій, інсценування.
Щоб навчити дошкільнят розрізняти
інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання,
обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей
їхньої поведінки ( добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий,
підступний, улесливий. Злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які
готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний
персонаж.
Наприклад:
· Відтворити ситуацію та діалоги
персонажів, зображених на малюнку;
· Відтворити мовленнєві особливості,
характер певного персонажа;
· Програючи фрагмент казкового сюжету,
використати інтонаційне забарвлення, яке позитивно характеризує персонажів ( привітність,
вдячність, жаль, жарт, готовність допомогти, співчуття);
· Програючи фрагмент казкового сюжету,
використати інтонаційне забарвлення, яке негативно характеризує персонажів
(роздратування, байдужість, нехтування, зверхність, вередливість, глузування,
ігнорування, висміювання).
Подальша робота щодо розвитку здатності
дошкільників доречно й адекватно володіти інтонаційним забарвленням знайде своє
місце не лише в іграх-драматизаціях, а й у мовленнєво-комунікативній діяльності
різних змістових ліній.
Народні казки стимулюють
художньо-мовленнєву діяльність дитини, збагачують її мовлення словами, взятими
із усної народної творчості, сприяють оволодінню граматично впорядкованим
зв’язним мовленням, спонукають дитину до влласної творчості.
У навчально-методичному посібнику до
Базової програми «Я у Світі» - «Розвиток мовленнєвої компетентності старших
дошкільників» А .Гончаренко надає приклад мовленнєвої роботи з казкою, яка
проводиться зі старшими дошкільниками.
Пори року в казках
Сюжет багатьох казок вибудовується в
чітко означений сезон або містить певні ознаки-загадки, на що дитина не відразу
звертає увагу.Пригадавши з дітьми кілька казок, можна запропонувати їм знайти
ті, де є зима чи літо, осінь чи весна, й аргументовано підтвердити своє
припущення.
Пора року причаїлася або мандрує по всій
казці, треба лише прислухатися й знайти згадку про неї або хача б натяк. Коли
пеагог або хтось з дітей відтворить цей фрагмент-загадку, доцільними будуть
такі завдання: пригадати назву казки та відповідну частину сюжету, визначити
сезон і подати щодо нього переконливі факти, ознаки, прояви.
Тут знадобляться також народні прикмети,
прислів’я, приказки, вірші про природу, власний досвід, спостереження дитини
зха прогностичною поведінкою тварин, рослин тощо. Тож цілісна аргументована
відповідь стане розповіддю.
У яких казках оселилося літо?
* «Пішов зайчик, сів під дубком та й
знову плаче. Аж лізе Рак-неборак…» («Коза-Дереза»);
* «Наївшись досхочу, вовк пішов,
простягся на зеленому лужку під деревом і заснув». («Про Вовка і семеро
козенят»);
* «От дідова дочка закотила рукава,
обполола і пісочком присипала яблуньку; яблунька подякувала , а дівчина пішла
своєю дорогою». («Дідова дочка і бабина дочка»);
* «Лисиця шмигнула і помчала щодуху, аж
курява встала». («Журавель і Лисиця»);
* «А кабан лежав близько біля столу у
хмизу та якось комар укусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув. Кіт же
думав, що то миша, та кабана за хвіст». («Пан Коцький»);
* «А бичок доти стояв на сонці, доки не
розтанув». («Солом’яний бичок”)
З чого помітно, що в цих казках
причаїлася осінь?
* «Ось якось підмітав Півник у дворі та
й знайшов пшеничний колосок». («Півник і двоє мишенят»);
* «Коли ж летить каченят табуночок…»
(«Кривенька качечка»);
* «А незабаром зайчик приніс дідові
капусти, стрічок, сережок, намиста доброго… І дід радий і баба рада».
(«Солом’яний бичок”)
Де в цих казках відпочиває зима?
· «Ішов дід лісом, а за ним бігла
собачка, та й загубив дід рукавичку…». («Рукавичка»)
· «Каже Лисичка Вовкові: «Ходімо на
річку та знайдемо ополонку, то ти сядь над ополонкою, хвіст всунь в ополонку,
сиди та й говори «Ловись ,рибко, маленька і велика». («Про Лисичку-сестричку і
Вовка»)
· «Була у Зайчика хатка луб’яна, а у
Лисички – льодяна». («Зайчикові хатка»)
Як у цих казках господарює весна?
· «Поприходили сини увечері додому та й
кажуть матері:
«Весь день орали, а ви нам не прислали
обідати”. («Котигорошко»)
Окрім використання казкового жанру,
варто вдаватися й до інших фольклорних форм і будувати, спираючись на розуміння
та знання дітьми природи рідного краю, тематичні фрагменти міні-занять, що
сприятимуть розвитку мовленнєвої компетентності.
Орієнтовані запитання (За методикою
Н.Гавриш):
· У яких казках гуляє і веселиться весна
(літо, осінь, зима)?
· По яких піснях мандрує, співаючи весна
(літо, осінь, зима)?
· У яких віршах заховалася весна (літо,
осінь, зима)?
· У яких народних прикметах знайдемо
весну (літо, осінь, зиму)?
Подібні вправи-завдання готують
дошкільників до складання цілісних логічних розповідей.
Ефективним методом оволодіння комунікативно-мовленнєвими
діями є ігри за сюжетом літературних творів. Завдяки рольовим перевтіленням
діти вправляються у веденні варіативних діалогів. Процес підготовки до
програвання цілісного сюжету поступовий, тривалий, індивідуальний.
Використовуючи фольклорні діалоги,
дитина вчиться почергово з партнером відтворювати сюжет, не позбавлений
інтонаційних відтінків, динаміки, мімічних проявів, зміни сили голосу, темпу
мовлення.
У грі-драматизації, де дітям добре
знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно
відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної
гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в
ігрове вправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні
голосів персонажів.
Коментарі
Дописати коментар