Колеги радять

Музикотерапія

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. У наш час музика широко використовується в лікуванні нервової системи.

Проти головного болю, емоційного напруження використовуються такі музичні твори:

·  Л.Бетховен «Фіделіо»;

·  В.А. Моцарт « Дон Жуан»;

·  Ф. Ліст « Угорська рапсодія №1»;

·  Д. Хачатурян. Сюїта «Маскарад»;

·  Дж. Гершвін « Американець у Парижі».

Для зняття гіпертонії та напруженості:

·  Й.С. Бах «Ре – мінор» для скрипки;

·  Й.С. Бах «Кантата № 21»;

·  Б. Барток «Соната для фортепіано»;

·  А. Брукмер. Месса «Мі – мінор»;

·  Б. Барток «Квартет № 5».

Для загального тонусу, поліпшення самопочуття:

·  Л. Бетховен. Увертюра «Егмонт»;

·  П. Чайковський. Шоста симфонія, 3- тя частина;

·  Ф. Ліст « Угорська рапсодія №2».

Проти безсоння:

·  Ф. Сібеліус «Сумний вальс»;

·  П.Чайковський «Баркарола», «Осіння пісня», «Сентиментальний вальс»;

·  К.Глюк «Мелодія»;

·  Ф. Шуберт «Аве Марія», «Серенада»;

·  К. Сен – Санс «Лебідь».

 При негативних психічних станах:

·  Р. Вагнер « Пісня вечірніх зірок» з опери «Тангайзер»;

·  В. Белліні. Увертюра до опери «Норма»;

·  К. Дебюссі «Море», «Місячне світло»;

·  Ф. Мендельсон – Бартольді «Блискуче капаріччіо».

При депресивних станах:

·  Л. Бетховен. Симфонічна увертюра «Егмонт»;

·  Ж. Бізе. Сюїта з опери «Кармен»;

·  К. Дебюссі «Іверія»;

·  Й.Гайдн «Створення світу».

При значній психічній та соматичній втомі:

·  Й.С. Бах «Кавова кантата»;

·  Б. Бріттен  « Пітер граймо»;

·  М. де Фалья  «Ночі в садах Іспанії»;

·  Г. Гедель  «Музика на воді».

У стані тривожності:

·  Ф. Шопен «Прелюдії»;

·  І. Штраус Вальси;

·  Ф. Шуберт «Весільні пісні»;

·  Дж. Верді Мелодійні арії з опер.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ ДИТИНИ ВДОМА

1) Для того, щоб зібрати іграшки, можна влаштувати змагання. При цьому візьміть у ньому активну участь, але не перестарайтеся. У дитини має бути окрема роль.

2) Щоб дитина не брала шампунь чи зубну пасту, яка належить дорослим, можна дати їй ними покористуватися чи купити ці предмети особисто для неї. Для неї, як і для дорослої людини, дуже важливо мати свої особисті речі.

3) Важливо поділити для дитини предмети на ті, якими можна гратися і якими гратися заборонено.

4) Маленькі діти весь час просяться на руки, хочуть, щоб їх обіймали, пестили. Вони мають особливу потребу в тілесному контакті зі своїми батьками і готові це робити повсякчасно. Нам здається, що вони вередують. Але для дитини до п’яти років це життєво важлива потреба. І якщо дитина не отримує потрібної їй кількості тілесних дотиків, вона може вирости вередливою.

5) Якщо дитина не хоче йти на вулицю, то важливо зрозуміти, чому це відбувається. Найімовірніше, для цього є конкретна причина: їй немає з ким товаришувати, її кривдять, їй не подобається одяг чи взуття, в цей момент їй просто хочеться залишитися вдома, малюка захоплює якась домашня гра тощо.

6) Вдягання перетворюється на катування, наприклад, тоді, коли дитину постійно вдягають у те, що їй не до вподоби. Їй можуть не подобатися ці штани, сорочка чи спідниця. Згадайте, як ретельно ви добираєте свій гардероб залежно від ситуації. Але в будь-якому випадку ви хочете виглядати привабливо. Крім того, річ, яку ви запропонували дитині, може бути для неї незручною.

7) Чому ігри закінчуються сльозами? Буває так, що дитина накопичила багато негативних емоцій і гра допомагає їх виразити. Але емоцій так багато, що їй важко з ними впоратися й виразити одразу. Тому дитині важко зупинитися й заспокоїтися. Крім того, іноді дорослі самі провокують гру, яка поступово перетворюється на бійку. Дитині, на відміну від дорослого, важко зупинитися. І як наслідок – сльози, крик і образа.

8) Одна з найболючіших проблем – підготовка до сну. Напевно, буде краще, якщо ви заздалегідь попередити дитину про те, що, скажімо, через півгодини слід лягати в ліжечко. Можете тактовно приєднатися до гри й допомогти дитині закінчити її вчасно, знижуючи поступово темп чи завершуючи сюжет. Можна пообіцяти поговорити перед сном про щось цікаве, розповісти щось чи прочитати улюблену казку. Для дитини важливо, щоб ви знайшли час побути з нею перед сном.

«7 способів,

як допомогти своїй дитині

здійснювати прибирання після ігор»

Найпоширеніша проблема, з якою стикаються батьки малят (і навіть старших діточок) - це необхідність постійно збирати іграшки за дітьми.

Вони часто грають з величезною кількістю іграшок протягом дня і, крім того, їх увагу та зосередженість на який-небудь грі або іграшках швидко міняється. На жаль, переключення їх уваги з одного на інше, швидше за все, гарантує вам, що діти просто залишать іграшки, не прибираючи їх, і захопляться іншою грою. До кінця дня, розкидані по всьому будинку іграшки, створять враження, що по будинку пройшовся справжній ураган.

Існують реальні способи, щоб допомогти вашому малюкові навчитися збирати свої іграшки без великих зусиль з вашого боку. Перед вами сім приголомшливих способів для того, щоб допомогти вашому малюку прибирати за собою свої іграшки після того, як гра закінчена:

1.                Перетворіть збирання іграшок в гру. Спосіб полягає в тому, щоб здійснювати прибирання наввипередки, наприклад, запропонуйте своїй дитині завершити прибирання кімнати до того, як пролунає таймер або дзвінок. Постарайтеся його захопити. Інший спосіб передбачає спів улюбленої пісні, призначеної для прибирання. Оголосіть дитині, що іграшки необхідно зібрати до того, як закінчиться пісня.

2.                Винагороджуйте дитину. Якщо дитина дійсно досягає своєї мети і врешті-решт збирає свої іграшки чи хоча б просто допомагає вам у цьому, заохочуйте її і давайте їй маленькі винагороди за її старання. Хороше повинне траплятися тільки з тими, хто цього заслуговує, подібна теорія "працює" і у випадку з малюками.

3.                Зберігайте іграшки в легкодоступних місцях. Діти люблять зручні полиці і ящики, куди вони можуть прибирати свої іграшки. Запропонуйте дитині різні місця, куди можна складати іграшки, наприклад, етажерку, ящики або іграшкові коробки з кришкою. Якщо ваша дитина не може дотягнутися до місця зберігання іграшок (скажімо, на верху шафи) або не може відкрити двері в шафу, це тільки збільшить його небажання і відмову в допомозі прибирання кімнати.

4.                Вибирайте різнокольорові ящики і коробки. Цікаве місце зберігання більше "надихне" вашу дитину до збирання. До того ж, вибір будь-яких певних кольорів коробок і ящиків для певного типу іграшок також може збільшити інтерес вашої дитини до процесу. Сортування м'яких іграшок або ляльок від барвистих книг і крейди буде забавою для малят і вони, без сумніву, захочуть зробити те ж саме і на наступний день після своїх ігор.

5.                Зробіть так, щоб час прибирання розглядався як звичайна справа, як порядок речей. Адже звичка - це іноді дуже потрібна річ, особливо у дітей. Дітям подобається, коли події легко передбачувані. Якщо діти звикнуться з тим, що їм необхідно щодня в певний час до вечері прибиратися в своїй кімнаті, то вони, найімовірніше, будуть підходити до цього простіше.

6.                Використовуйте "відволікаючий маневр". Якщо ваш малюк відмовляється допомагати вам, спробуйте відвернути його від необхідності прибиратися. Залучіть його увагу іншим способом. Замість того щоб змушувати дитину прибирати іграшки, почніть розмову з іграшкою і тим самим привертаючи увагу маляти. Коли ваша дитина проявить інтерес до подій, пограйте разом, а потім попросіть його прибрати іграшку. Звичайно, в даному випадку, вам буде потрібно трохи більше часу, щоб прибратися в кімнаті, але проте ваша дитина оцінить ваше спілкування один на один, і прибирання кімнати більше не буде "війною".

7.                Знайте міру. У деякі дні ніякі лестощі або заохочення не "зіграють вам на руку" в справі збирання іграшок. Можливо, ваш малюк просто себе погано почуває або втомився. Навчіться розуміти свою дитину по невидимих сигналах, дайте йому передих і хоча б на день звільніть від обов'язків. Зрештою, ви ж можете зайнятися прибиранням і завтра.

Поради логопеда батькам майбутніх

                       першокласників

У багатьох дітей часто спостерігається нерізко виражене відставання у мовленнєвому розвитку, яке в дошкільному віці зазвичай не привертає до себе особливої уваги батьків, проте в подальшому може перешкоджати якісному навчанню і призвести до появи специфічних помилок, зокрема на уроках української мови.

Дуже важливо виявити навіть найнезначніші відхилення мовленнєвого розвитку та виправити їх до початку навчання дитини грамоти. І Батькам слід знати, що при нормальному мовленнєвому розвитку всі недоліки у вимові звуків дошкільником повинні зникнути не пізніше п'ятирічного віку.

Однією з необхідних умов опанування грамоти є чітке розрізнення дитиною всіх звуків мови на слух. Запис будь-якого слова передбачає уміння визначити кожен звук та склад слова по черзі і позначити їх відповідними буквами. Якщо ж деякі звуки здаються малюкові однаковими, то йому важко буде вибирати під час письма букви, відповідні цим звукам. Наприклад, у разі не розрізнення на слух пари звуків [б]-[п] дитина не знатиме, яка перша буква — Б або П — має бути написана в словах «булка», «буряк».

Для перевірки слухової диференціації звуків доберіть картинки, на яких зображене розрізняється лише одним приголосним звуком, який слід перевірити. Дитина може розрізнити слова (наприклад, «білка» і «пилка», «коза» і «коса», «ніч» і «пін») лише за умови сформованості фонематичного сприймання, чіткої диференціації звуків.

Зверніть увагу, що за нормального мовленнєвого розвитку розрізнення всіх звуків на слух, а отже, і правильний вибір за змістом картинок, доступний дітям з дворічного віку. Крім того, важливо знати, що не розрізнення дитиною деяких звуків на слух є основною причиною їх заміни в усному мовленні, а надалі — й на письмі. Пропоную деякі ігри, що стануть вам у пригоді.

►► Вправа «Впіймай звук»

Дорослий чітко промовляє підібрані слова, малюк має плеснути в долоні, якщо в слові почує заздалегідь визначений звук. При цьому в запропонованих словах не повинно бути інших подібних за вимовою звуків. Обраний для практикування звук треба виголошувати дещо підкреслено.

►► Ігри

«Луна»

Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

«Абетка»

Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

«Ланцюжок із слів»

Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

«Зіпсований телефон»

Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

«Плутанина»

Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури

намела метелиця.

Білим килимом (пісок)

під дерева стелиться.

Кімнату до свята

малі прибирали.

На стінах і вікнах

(морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз

через поле, через ліс.

 І (картоплю) у мішку

діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;

* мати — хати;

* білка — гілка;

* млин — клин».

>► Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

"Якщо ваша дитина не розмовляє, що робити?"

Етапи роботи з дитиною проходять в жорсткій послідовності, яку не можна порушувати. Переходити на наступний етап можна лише після того, як освоєний матеріал попереднього.

 Проте це не означає, що при виявленні мовного недорозвинення в 6 або 7 років треба опустити руки. У будь-якому випадку спеціальні заняття матимуть позитивний вплив на мову і особу дитини, якщо носитимуть систематичний і направлений характер. Тут представлений перший етап формування мовної діяльності у дітей, що мають лепетну мову.

 Для яких категорій дітей можна застосовувати пропоновані методи?

 Це діти раннього віку (від народження до трьох років). Це діти після 3 років, що мають грубе мовне недорозвинення, яких інколи називають безмовні діти. Даний термін не зовсім коректний, оскільки діти, що відносяться до даної групи, можуть використовувати деякий обмежений набір засобів спілкування: лепетні слова, звуконаслідування, вокалізи, міміку, жести. Деякі з них досить активно вступають в контакт, інші замкнуті, сором'язливі, прагнуть утримуватися від спілкування, треті демонструють виражений мовний і поведінковий негативізм з елементами агресивної поведінки, тобто відмовляються від мовного і немовного спілкування, демонструючи своє неприйняття ситуації, виражаючи протест інколи навіть за допомогою кулаків. Лепетні слова - слова, що складаються з одного - трьох однакових складів, наприклад: баба, па (палиця), ляля (лялька) і тому подібне Вживання лепітних слів характерне для дітей першого року життя.

 Звуконаслідування – слова, побудовані на основі наслідування природному звучанню предмету, наприклад, няв (кішка), пі-пі (мишка), бі-бі (машина) і ін. Подібні звуки наслідування характерні для мови дітей на початкових «етапах» становлення мови (приблизно до 1,5-2 років).

 Вокаліз — протяжна вимова явних звуків або звучання з різною інтонацією. У нормі розвитку використовується лише в дитячому віці (до I року).

 У будь-якому випадку ці діти характеризуються таким чином: "Все розуміє, але не говорить".

 В пропонованій методиці ми слідуємо онтогенетичному принципу. Розвиток мовлення підкоряється універсальним законам і проходить певні етапи в жорсткій послідовності.

 Отже, при організації коректувальної роботи необхідно змоделювати ці етапи і коректувати несформовані механізми, що визначають розвиток мови дитини на кожному з цих етапів. Пропоновані методи формування мовної діяльності не підходять для корекції мови дітей з порушенням слуху і дитячим церебральним паралічем. Для дітей цих груп пропоновану систему роботи необхідно модифікувати адекватно до можливостей дитини.